8 (+N) ВИПАДКІВ ЗАСТОСУВАННЯ ТАМБУРНОГО ШВА В РУКОДІЛЛІ. Частина. 1. Тамбурний шов, вишитий голкою
Тамбурний шов — глухий односторонній шов, що нагадує ланцюжок, пов'язану гачком, на лицьовій стороні і рядок — на виворітній.
Назва шва відбувається від спеціальних круглих п'ялець, мають вигляд барабана (по-французьки барабан — тамбур), які використовувалися для вишивки великих килимів та ліжників.
Для вишивки тамбурним швом застосовують не тільки шерсть, але і шовк, віскозу, льон, бавовна, шовкові стрічки тощо
Тамбурний шов має багато різновидів і назв: «петельний», «в накидку», «ланцюжок» і т. д.
Тамбурний шов складається з ланцюжка петельок, виходять одна з іншої. Замість прикрепа, як в окремому тамбурному стежці, біля вершини попередньої петельки починається наступна.
Петельки шва можуть бути дрібними або великими, в залежності від структури тканини, товщини і фактури нитки, а також від малюнка, який запланований для вишивки. Вишивка тамбурним швом використовувалася для декорування не тільки тканинних, але і шкіряних і валяних виробів.
Поодинокі петельні стібки, будучи закріплені прикрепом і рсположени по колу, формують різноманітні квіточки (див. рис. зліва).
Спочатку слід вивести голку з робочою ниткою на лицьову сторону в точці 1, зробити петельку і ввести голку в тканину у тій же точці (або дуже близько від неї в точці 2), притримуючи петельку пальцем.
Не затягуючи петлю, виведіть голку на поверхню в точці 3 і злегка підтягніть нитку так, щоб петелька рівно лягла на тканини. Зробивши наступну петлю, введіть голку в тканину у точці 3 (або поряд з нею), виведіть на обличчя всередині цієї петлі.
На лицьовій стороні вийде шов з петельок, на виворітній — шов «строчка».
Важливо знати, що класичне виконання тамбурного шва вимагає, щоб всі петельки були однакового розміру.
Виконується тамбурний шов по нанесеному на ескіз контуру вышиваемых фрагментів, будь вони прямими або закругленими.
У даному способі ланцюжок шиється у зворотний бік — знизу вгору.
Спочатку виконайте маленький стібок з точки 1 в точку 2. Потім голку з робочою ниткою виведіть на лицьову сторону в точці 3 на відстані від точки 2, що дорівнює розміру петельки, проведіть під стібок 1 — 2 і уколів в точці 3 (або поруч з нею). Знову виведіть голку на обличчя в точці 4, проведіть під кінцями виконаної петлі (не проколюючи тканину), уколів в тканину у точці 4 і виведіть наявності в точці 5 і т. д. Відстані між точками 3 — 4 та 4 — 5 дорівнюють розміру петель шва.
Важливо останню петельку закріпити з допомогою голки кінчиком тієї ж нитки. Якщо це не зробити, шов легко розпуститься як в'язання.
Ці способи відмінно доповнюють один одного і дозволяють однією ниткою без обриву легко вишити контур листочка, направляючи петлі назустріч один одному. Весь листочок можна зашити гладдю, виконати гобелен чи сітку.
Тамбурний шов можна змінювати, збільшуючи або зменшуючи розмір петельок, виконуючи всілякі кільця, кола і т. д. Можна прикрасити шов різними доповненнями, змінити форму петель і т. п.
Ідентичні розміри петельок тамбурного шва вимагають нанесення на тканину позначок, що вказують на місця проколів, особливо, якщо у вас недостатньо досвіду вишивання.
Класичний шов з ідентичними петелькими може бути вже або ширше (поперечний відстань між точками проколу — т. 1 і т. 2), довший або коротший (поздовжнє відстань між точками проколу — т. 1 і т. 2 — див. малюнки зліва).
Дуже оригінально виглядає тамбурний шов, розмір петельок якого змінюється в певному періоді — як правило, зменшеного розміру петельки провязываются через раз (див. малюнки зліва).
Варіюючи положенням точок вколювання голки, тамбурний можна сформувати ширше або вже, довше або коротше.
з накладенням петельок
При вишивці тамбурного шва виконуються два проколу тканини, які можна розташовувати таким чином, що петельки формуються як симетричними, так і асиметричними.
Варіанти показані на малюнках ліворуч, не вичерпують можливі. Шляхом експериментів можна створити і інші варіанти шва.
Для отримання шва, петельки якого розташовуються зигзагоподібно, на ескіз потрібно нанести 2 лінії, уздовж яких будуть концентруватися проколи кожної 2-ї петельки.
Зигзаги можна формувати з поворотами шва після кожної 3-ї, 4-ї і т. п. петлі (див. рис. зліва).
Найпростіший варіант — обвивши ланцюжка тамбурного шва ниткою того або іншого кольору, тієї чи іншої товщини і фактури (див. рис. зліва). Щільність стібків обвива може бути різною.
На малюнках 1, 2, 4 і 5 показані можливі варіанти декорування табурного шва нитками іншого кольору.
Довжина ж стібка залежить від ритму, з яким виконуються пар проколів. Підбирати ритм укладання стібків слід з урахуванням товщини і фактури ниток. Тут критерій суто індивідуальний — подобається шов з такою довжиною стібків — зупиніть свій вибір на ньому.
Вище і нижче представны малюнки, розроблені для японської строчевой вишивки сашико, які з успіхом можуть бути використані для вишивки тамбурним швом.
Декоративно вишиті сюзані готувалися до святкових подій сім'ї, наприклад, на весіллях. Вони складали обов'язкову частину приданого і представляли комплект, необхідний для початку життя молодої сім'ї. Причому особливе значення приділялося орнаменту вишитих виробів, які повинні були охороняти молодят від злих сил.
Назва заменявшего настінний килим панно походить від перського слова «сюзан» — голка. Традиційно цей вид мистецтва розвивалося у Самарканді, Ташкенті, Шахрисабзі, Бухарі.
Задовго до виникнення Узбекистану, на території Межиріччя, мистецтвом вишивки володіла практично кожна жінка. Дівчата власноруч готували собі посаг, прикрашаючи вишивкою одяг і предмети домашнього вжитку. Головним предметом гордості будь-якої жінки завжди були сюзане — полотнища тканини з химерними візерунками, які прикрашали стіни жител. Зшиті з окремих фрагментів сюзані часом досягають розмірів від трьох метрів в ширину до шести — у довжину, повністю закриваючи собою стіни.
Кожен візерунок у сюзані символічний і містить зашифроване послання — свого роду оберіг від бід і нещасть, лихого ока.
Сюзані або сузані — в Узбекистані та Таджикистані — килим, який вишивається шовком або нитками муліне особливим видом гладі, яка називається "кандахиел". Також використовуються техніки вишивання: гладь в прикрем, яка називається "басма" , і тамбурний шов "юрма".
В поєднаннях з іншими видами вишивок тамбурний шов зустрічався і в XVIII і XIX століттях. У строчевых роботах він підкреслював контур візерунка. З тією ж метою її використовували шиття золотом. Але як самостійний вид роботи тамбур отримує поширення з кінця XVIII століття і з цього часу майже не виходить з моди, переходячи лише з однієї сфери діяльності в іншу. Тамбурний шов відноситься до найбільш красивих і декоративним. Майстриня вільно мала плавні лінії візерунків. Важко визначити, який із трьох видів тамбурного шиття — металевої, кольоровий або білою ниткою — справляє більше враження.
У шитті металевою ниткою ми бачимо складні рослинні мотиви, що йдуть своїм корінням в орнаментацію XVII століття. Тут тамбурний шов межує іноді з блискітками і рахунковими швами. На тонких завісах і рушниках гармонійно поєднуються такі різнорідні матеріали, як тонкий серпанок і важка металева нитка. Чорно-золоті візерунки нижегородських хусток також шилися з досить тонким тканин. Однакові, на перший погляд, малюнки хусток у вигляді широкої облямівки, букетів по кутах і дрібних гілок по центральному поля мали безліч варіантів у розташуванні деталей і ніколи не повторювалися. Вишивка доповнювалася блискітками. Багаті, ошатні, ці хустки користувалися великою популярністю.
Кольоровий тамбур починає поширюватися в Росії на рубежі XVIII — XIX століть, використовуючись для оздоблення палацових інтер'єрів, дрібних побутових предметів, речей церковного вжитку. Один з покровцов першої чверті XIX століття дозволяє ознайомитися з шиттям цього періоду. Вишивка виконана кольоровим шовком, з дрібними блискітками по фону. Досить великі за розмірами гілки фантастичних квітів, що нагадують візерунки, шиті металевою ниткою тамбурним швом, старанно покладені трохи навскіс по борту. Розташування орнаменту і прийом роботи з тіньовими переходами кольору помітно прагнення надати орнаменту європейський характер.
Досить часто використовувався кольоровий тамбур при прикрасі гаманців, сумок, подушок для голок і навіть підв'язок. Орнаменти у вигляді квітів та вазонів з птахами в традиціях російської орнаментики XVIII — початку XIX століття змінюються європейськими варіантами візерунків першої половини XIX століття. Для робіт цього часу характерні витонченість малюнка і м'якість колориту.
Книги з описом виробів від кращих дизайнерів світової в'язаній моди
Все нове – добре забуте старе. Сіточка для волосся підтверджує це ще раз. Сьогодні цей незаслужено забутий аксесуар повертається в моду.
