1

Депресію спричиняють не думки про запалення, а саме запалення

Здається, немає людини, яка б не знала, що таке депресія. Але насправді цей стан вивчений далеко не до кінця. Здебільшого психотерапевти не знають, які її причини, звідки вона взялася й що з нею робити. Якщо це просто особливість характеру, властива людям, схильним впадати в смуток і нудьгу, то чому її лікують медичними препаратами? Що призвело до депресії — неправильна робота мозку чи щось інше? Препарати стимулюють зворотне захоплення серотоніну, вітаміни, які часто прописують проти депресії, мають загальнозміцнювальний вплив — і це практично єдиний метод позбавлення від неї. Лікарі не можуть пояснити пацієнтам причини їхньої депресії інакше, ніж недоліком серотоніну, у чому й самі вони не впевнені. Людина, яка страждає на депресію, соромиться її й довго уникає розмови про неї, тому що сама не розуміє її причин і підозрює, що лікарі розуміють не більше її самої. Депресію лікують прозаком та психотерапією, але, попри це, депресивних людей стає дедалі більше.

Як це пов’язано із запаленням? Якщо людина страждає на хронічне захворювання, наприклад, артрит, що спричиняє запалення суглобів, його депресія виникає не від того, що він думає про свій артрит, а через самий артрит. І так буває практично з будь-яким запальним процесом, навіть якщо йдеться про хворий зуб і запалені ясна. Але така думка виникла зовсім недавно.

Сучасний науковий напрям — нейроімунологія — вивчає зв’язки між мозком та імунною системою. Здавалося б, одне не стосується іншого. Імунна система оперує лейкоцитами та антитілами, які циркулюють у крові, проходячи через життєво важливі органи. Але мозок знаходиться під захистом гематоенцефалічного бар’єру, який відокремлює нервову систему від імунної.

Однак нейроімунологи довели, що запальні білки в кровотоку можуть подолати цей бар’єр і впливати на психіку. Спочатку ця думка категорично відкидалася науковою спільнотою, але сучасні дослідження довели, що вона була вірною. Гематоенцефалічний бар’єр, бар’єр між кровоносною системою та центральною нервовою системою, забезпечує не повний захист. Цитокіни можуть посилати сигнали від тіла до мозку, долаючи його. Це речовини, що циркулюють у крові та створюють запальний процес у всьому тілі, включно з мозком. Запалення непросто пов’язане з депресією, а безпосередньо спричиняє її.

Деякі дослідження нейроімунології показали, що запалення передувало депресії. У дослідженні 2014 року брали участь 15 тисяч англійських дітей. Воно показало, що діти, які пережили запальний процес у віці 9 років, були набагато більше схильні до депресії через 10 років, коли їм було по 19. Інші дослідження, як на людях, так і на тваринах, показали, що запалення передує депресії або пригніченості. Пацюк, заражений інфекцією, виявляє ознаки депресивної поведінки: уникає контактів із родичами, мало рухається, погано їсть та спить. Це синдром, який називають хворобливою поведінкою, схожою на депресію в людини. Не обов’язково заражати щура інфекцією, можна натомість ввести йому цитокіни — саме вони, як імунна відповідь на інфекцію, спричиняють хворобливу поведінку, яка виглядає як депресія.

Сканування людського мозку за допомогою фМРТ довело, що запалення безпосередньо впливає на мозок і настрій. Коли молодих людей  вакцинували від черевного тифу і вакцина давала невелике запалення, рівень цитокінів у крові різко підвищувався, спричиняючи у вакцинованих депресію.

Досліджень із нейроімунології публікується все більше, але традиційна медицина не звертає на них особливої ​​уваги, хворих лікують по-старому. Якщо людина скаржиться психіатру на пригніченість і поганий настрій, той пропише пацієнтові антидепресант і не цікавитиметься, чи не було в нього нещодавно запального процесу в тій чи іншій формі.

2

Імунна система може робити помилки

Світ сповнений вірусів, бактерій та інших мікробів, багато з яких смертельні. Наша імунна система захищає нас від цих загроз, від чужорідного вторгнення в організм. Але вона має деякі особливості, що відрізняють її від інших життєво важливих систем — дихальної, серцево-судинної, нервової. Імунна система не локалізована в певному місці, як більшість інших систем організму.

Ця особливість допомагає їй відбивати інфекційні атаки в будь-якій точці людського тіла, звідки б вони не прийшли. Інфекція може проникнути в будь-яке місце — на слизову оболонку, через шкіру, кишківник, легені. Макрофаги, імунні клітини, охороняють зовнішній периметр тіла від непроханих гостей. Вони є в кишківнику, легенях, сечових шляхах, готові будь-якої миті зустріти інфекцію й дати їй відсіч.

Макрофаги можуть спілкуватися з іншими частинами імунної системи за допомогою прямого контакту з іншими макрофагами або надсилаючи сигнали за допомогою цитокінів. За допомогою міжклітинного контакту до імунної системи передається інформація про вороже вторгнення.

Цитокіни виділяються з макрофагів у кровотік і циркулюють організмом, зв’язуючись із рецепторами на поверхні інших макрофагів, посилаючи їм сигнал про вторгнення ворога. Макрофаг, як воїн на посту, отримавши цей сигнал, мобілізує своїх товаришів на бій з чужорідними бактеріями, також за допомогою цитокінових сигналів.